В добу становлення професійного футболу на північноамериканському континенті з’явився спортивний клуб, який навіки залишив відбиток в історії цього виду спорту у Філадельфії, вплинувши на розвиток всього соккеру в США. “Тризуб” — перший футбольний колектив у Філадельфії, який складався з уродженців України. З початком свого заснування “червоно-чорним” не було рівних, вони шість разів вигравали головний турнір країни та інші змагання. Однак це лише на перший погляд, може здатися, що, перемоги були головною метою для вимушених емігрантів. Більш про футбольну та життєву історію боротьби українців із міста братерського кохання — читайте далі на iphiladelphia.
З чого все почалось?
Друга половина двадцятого сторіччя була доволі контрастною для жителів планети земля. Наприклад, поки на європейському континенті боролися з наслідками наймасштабнішої війни у світі, на американському всі сфери життєдіяльності людей розвивалися швидкісними темпами. А, тому ще в період Другої світової війни, Америка стала вільною територією для розвитку, приваблюючи емігрантів з усього світу.
З початком радянської окупації Західної України, місцеве населення зазнавало пригнічення та переслідування. Чимало українців через це вирішили шукати кращого життя за кордоном, зокрема, новим домом для них стала — Філадельфія”.
На початку 1950 року професійний футбол США, зокрема, у місті братерського кохання здебільшого існував завдяки декільком етнічним командам. Через дев’ять років на основі футбольного клубу “Philadelphia Nationals” був заснований — “Тризуб”. Останній колектив, який майже повністю складався з українців, вже через рік тріумфував на вершині чемпіонату Сполучних Штатів Америки.
Для кого вони грали?
“Тризуб” у Філадельфії впродовж десяти років встиг стати шестиразовими чемпіоном та володарем чотирьох кубків США. Також українському клубу належить рекорд, який ніхто раніше не міг побити — 2 титули за один сезон.
Однак не лише перемоги та нагороди цікавили футболістів та керівництво команди. Адже, філадельфійський “Тризуб” отримав таку назву на честь історичного символу українського народу. Футбольний клуб грав не тільки для американців та української громади, яка вимушено опинилась тут, а ще заради всіх тих українців, що проживали на рідній землі, але відчували себе ніби на чужині.
В радянському футбольному світі ніколи не могло бути команди з такою символікою та з такими меседжами на весь світ. “Червоний терор” всіма садистськими методиками намагався довести, що українців не існує, немає такої нації; вони лише “молодші брати” росіян. Поки останні декларували свою “велич”, тримаючи в страху кожного жителя планети, українські футболісти у Філі гідно представляли свою Батьківщину. Виборюючи нагороди на футбольному полі, вони здобули найголовніше — зберегли національну ідентичність за океаном, яку тривалий час знищували наші вороги в Україні, але марно.
“Слава Україні! Героям Слава!”
Дуже характерними вищезгаданому є, власне, реальні історії футболістів. Етнічний українець Джордж Літинський, був основним воротарем легендарного колективу, аж до останнього чемпіонства в кінці шістдесятих. Останній прожив справжнє “українське життя”, адже вже у вісім років опинився в епіцентрі історичних подій в Європі. Через радянську окупацію Західної України — його сім’я емігрувала за кордон. Паралельно з переїздами хлопчик встигав займатися футболом, зокрема, це він робив навіть у таборі для вимушених переміщених осіб поблизу Австрії. А, коли родина оселилась у промисловому місті Америки, Джордж розпочав реалізовувати свою професійну кар’єру. Пізніше в інтерв’ю американським ЗМІ, воротар відзначав, що, почуття гордості переповнювали, коли бачив заповнений стадіон у Філадельфії, українською громадою: “Я відчував, що граю не лише за клуб”. Трибуни завжди були заповнені українцями, які пишалися один одним, пишалися своєю країною і пишалися нами, гравцями.
Про свої враження від футбольних ігор у місті братерського кохання також ділився нащадок українців — Євген Луців: “Це було схоже на Суперкубок”. Євгену було 8 років, коли він з батьком прийшов вболівати за рідну команду. Матч завершився впевненою перемогою “Тризуба”, Луців був у захваті. Тоді юнак чи не вперше відчув не страх — а гордість від того, що є українцем: “Повернулася якась надія. Ми можемо бути переможцями. Як українці, ми знали це про себе, але тепер світ побачив цей чемпіонський дух”.
Домашні ігри україно-філадельфійського клубу відкривалися благословенням священника — автентична національна культура розвивалася навіть за океаном. Отець Тарас Науменко, капелан “Тризуба” та пастор Українського православного собору Святого Володимира у Філадельфії свого часу теж захищав кольори клуба. Він розповідав американським журналістам, як відбувалась передматчева церемонія у давнину (в сучасні дні вона теж існує). За словами отця Тараса, після молитви священник вигукував легендарний перший рядок українського бойового кличу, а гравці відповідали: “Слава Україні!”; “Героям слава!”; “Слава нації!”; “Смерть ворогам!”. Після цього вже розпочинався матч за офіційним регламентом.
Сучасний період та цікаві факти про “Тризуб”
Свого часу україно-філадельфійський клуб грав на рідному стадіоні з такими величними футбольними командами, як: “Ноттінгем Форест”, “Манчестер Юнайтед”,“Вулверхемптон”, “Данді Юнайтед”, ”Аустрія”, “Штутгарт” та інші. А, у 1967 році “Тризуб” представляв США на світовій спортивній арені у Сальвадорі перед публікою у понад сто тисяч глядачів.
Також цікавим є той факт, що “Тризуб” був не єдиним українським клубом на американському континенті. Якщо говорити про Сполучені Штати Америки, то, тут після 1945 року майже у всіх східних містах був колектив, який складався з вихідців з України: “УСК” (Бріджпорт), УСК “Київ” та УАСТ “Чернік” (Детройт), УАСТ “Дніпро” (Балтімор), УСВТ “Чорноморська січ” (Ньюарк), УАСТ “Орлик” (Клівленд), УАСТ “Львів” (Клівленд), УАСТ “Леви”, СК СУМА “Крила”, “УСК” (Нью-Йорк)
За всю історію існування “Ukrainian Nationals” одразу четверо етнічних українців становились найкращими гравцями ліги: Юрій Кулішенко, Микола Нога, Володимир Чижович та Мирон Воробець (останній ще грав за український колектив — “Чорноморська Січ”).
Після кількох додаткових професійних років у чемпіонаті США, настала чорна смуга в історії клубу, але, наперекір труднощам — “Тризуб” гідно боровся на рівні аматорів, паралельно розвиваючи молодь. Останнє дало свої плоди в період з 2004 до 2007 року, коли юнацькі команди виграли усі наявні нагороди у місті.
В сучасні дні команда з етнічних українців у США, продовжує радувати своїх вболівальників патріотичною грою та виховує нову плеяду професійних футболістів. Водночас з початком повномасштабного вторгнення, “Тризуб” організував разом із громадськими спілками у Філадельфії передачу гуманітарної допомоги на Батьківщину; на базі клубу, вони заселили тимчасово переміщених осіб, зокрема дітей. Історія повторюється: українські юнаки, як колись перші футболісти “Ukrainian Nationals” тікали від окупантів, їхню долю, на жаль, успадкували нащадки. З іншого боку як і в 1950 році, так і у 2022 році — футбол допоміг хоча б на дев’яносто хвилин забути про жахи та наслідки загарбницької війни.
В сучасності український спортивний клуб із Філадельфії продовжує виконувати дуже важливу функцію для збереження “голосу України” у світі.