Холера вражала Філадельфію час від часу протягом усього XIX століття. Важка хвороба забирала життя людей, а водночас сприяла розвиткові системи охорони здоров’я та гігієни. Тоді лікарі все ще сперечались про причини її виникнення, а тому використовували різні методи лікування та профілактики. Проте їм вдалось дійти до істини та назавжди припинити спалахи холери у місті. Більше про історію епідемій холери та їх подолання дізнайтесь у статті на iphiladelphia.
Спалахи холери у Філадельфії
До XIX століття холера була ендемічною для далекої Індії. Хворобу супроводжував сильний біль та зневоднення через сильну діарею і блювоту. У багатьох випадках ці симптоми ставали причиною смерті. У 1817 році вона вийшла за межі цієї країни й навіть континенту завдяки розвитку мореплавства.
У Західній Європі холера була зафіксована у 1831 році, а вже наступного року з’явилась у Північній Америці. Так, Філадельфію холера вражала у 1832, 1849 і 1866 роках. Ці епідемії сприяли змінам у гігієні та стандартах охорони здоров’я.
Під час першого спалаху спеціалісти з місцевого Коледжу лікарів стверджували, що хвороба не є новою. Вони вважали, що відбулося поширення місцевої діареї, причиною якої були шкідливі випари від бруду, накопиченого у місті. Лікарі категорично заперечували можливу наявність інфекційного збудника. Натомість стверджували, що хвороба поширюється насамперед серед бідних та аморальних людей, а також серед окремих етнічних груп.
Позитивним аспектом стала лише рекомендація очистити Філадельфію від бруду, яку лікарі надали до Управління охорони здоров’я. Також вони виступили за розширення мережі лікарень та поширення гігієнічних практик серед населення. До цих порад дослухались практично одразу. Тим часом церкви та приватні благодійні організації надавали медсестер та місця для лікування хворих. Епідемія закінчилась у середині вересня, загинуло 935 осіб.
Найбільше смертей було зафіксовано у державній в’язниці. Гігієнічні умови там були жахливими, як і загальний стан утримуваних в’язнів. Проте лікарі вважали, що це доводить їх теорію про поширення хвороби серед аморальних громадян. Варто зазначити, що влада звільняла в’язнів, злочини яких не були тяжкими, а вони поширювали холеру.
Особливості епідемії холери у Філадельфії
Холера знову вразила місто у 1849 році. Населення Філадельфії тоді збільшилось вдвічі, а загинуло 747 осіб. Чиновники під час епідемії знову боролись з брудом та будували нові лікарні. Вони думали, що ці методи працюють, адже рівень смертності знижувався. Проте з 1850 по 1854 рік холера поверталась знову і знову.
Рівень смертності від цієї хвороби у Філадельфії дійсно був на диво низьким та меншим, ніж в інших американських містах:
- річ насправді була у тім, що місто використовувало питну воду з водосховища Фермаунт;
- цією ж водою очищали вулиці Філадельфії, але холерний вібріон поширювався саме через заражену питну воду;
- тому чисте джерело води, а не відсутність бруду, були причиною низької смертності у місті.
У районах на південь від центру, де мешкали афроамериканці та ірландці, рівень смертності був у чотири рази вищий. Лікарі все ще пояснювали цей факт бідністю та «расовим» характером хвороби. Насправді ж ці люди не мали доступу до чистої питної води, що сприяло поширенню холери та високій смертності.
Пошук справжньої причини епідемії
Коледж лікарів продовжував відстоювати свою теорію про природу хвороби та її причини. Проте інші лікарі почали висловлювати революційні на той час ідеї.
На захід від Філадельфії в окрузі Ланкастер холера спалахнула восени 1854 року, забравши життя 127 людей. До цього епідемія була у місті, звідки мешканці тікали залізницею до інших регіонів країни. Доктор Джексон з Філадельфії відвідав хворих та зробив висновок про інфекційну природу холери та можливість її передачі від людини до людини. Він стверджував, що хвороба вражає всіх, не зважаючи на колір шкіри чи соціальний статус.
Доктор Етлі з Ланкастера підтримав колегу. Він був згоден із цією думкою, а також виявив мікроскопічні частинки у випорожненнях жертв хвороби. Фактично це було підґрунтя для мікробної теорії, яка невдовзі стала незаперечною істиною. Аналізи американських лікарів повторили результати британського медика Джона Сноу. На жаль, їх дослідження не привернули багато уваги, але залишились в історії медицини.
Холера знову поширювалась у Філадельфії у 1866, 1891 та 1899 роках. Спочатку лікарі все ще тримались своїх попередніх поглядів, але врешті погодились із тим, що хвороба поширюється через контакт із біологічними рідинами хворих. Тому у боротьбі з епідеміями почали використовувати дезінфекційні засоби, що стало важливим та рятівним кроком для мешканців міста.
Повернення холери у 1890-х роках спричинило рішення Ради охорони здоров’я встановити систему фільтрації питної води. У XX столітті відбулось значне розширення Філадельфії та збільшення населення, після чого було модернізовано каналізацію та системи очищення води. Надалі спалахів холери у місті більше не фіксували.