Коли ми чуємо про Музей мистецтв Філадельфії, перша асоціація — це легендарні сходи, що прославилися завдяки кіносазі про Роккі Бальбоа. Але варто відійти від знаменитої бронзової статуї, і ви потрапляєте у справжній епіцентр світової культури. Цей монументальний заклад — не просто сховище артефактів. Це портал крізь тисячоліття мистецтва: від медитативних азійських храмів до бунтарських полотен постімпресіоністів. Заклад є грандіозним підтвердженням амбіцій американської культури та її динамічної історії. Ця установа, що гордо височіє над бульваром Бенджаміна Франкліна, не лише зберігає неоціненні скарби, але й сама є живим експонатом.
Чому ж саме ця філадельфійська скарбниця стала однією з найвпливовіших у США, і які несподівані шедеври вона приховує за своїми величними колонами? Це історія про те, як один музей став визначальником культурної ідентичності цілого міста. Розбираємося далі на iphiladelphia.net.
Спадщина Всесвітньої виставки та народження ідеї
Заснування музею сягає корінням у 1876 рік, до Столітньої виставки (Centennial Exhibition) – першої великої світової виставки, проведеної у Сполучених Штатах. Виставка відзначала сторіччя Декларації незалежності. Для мистецької експозиції збудували елегантний Меморіальний зал. Його архітектура, виконана в історичному стилі, мала символізувати новий рівень американських культурних прагнень.
Уже наступного року, 1877-го, було ухвалено рішення трансформувати виставковий простір у постійну інституцію — Музей та Школу промислового мистецтва Пенсильванії. Цей початковий акцент на “промисловому мистецтві” був вкрай важливим. Він демонстрував прагнення молодих Сполучених Штатів не лише колекціонувати шедеври, а й виховувати нове покоління дизайнерів і майстрів, поєднуючи красу з індустріальним розвитком.
Хронологія будівництва
Оскільки початкове приміщення у Меморіальному залі стало тісним для колекцій, що стрімко зростали, на початку XX століття виникла потреба у новій, масштабнішій споруді.
- 1917 рік. Було остаточно визначено місце для майбутньої будівлі – на пагорбі у Фейрмаунт-парку, завершуючи вісь нового бульвару Бенджаміна Франкліна.
- 1919 рік. Мер Філадельфії Томас Б. Сміт заклав наріжний камінь майбутнього храму мистецтва.
- 1920-і роки. Розпочалося активне будівництво за спільним проєктом архітекторів Пола Крета та Горація Трумбауера. Стиль був обраний як неогрек (або неокласицизм), що символізував велич та вічність класичного мистецтва.
- 1928 рік. Відбулося офіційне відкриття першої секції головної будівлі. Хоча багато галерей залишалися порожніми, відкриття ознаменувало завершення значного етапу. Будівля постала у вигляді трьох з’єднаних між собою павільйонів, облицьованих вапняком Касота золотисто-бежевого відтінку, що став її візитівкою.
- 1930-і роки. Попри Велику депресію, внутрішнє облаштування та наповнення галерей тривало. Значна частина робіт фінансувалася за програмами WPA (Works Progress Administration), що дозволило завершити десятки виставкових просторів.
Особливе місце у цьому процесі займає архітектор Джуліан Абеле, головний дизайнер в бюро Трумбауера та перший афроамериканець-випускник архітектурної школи Університету Пенсильванії. Він відповідав за фінальні креслення, перспективи та загальну художню витонченість споруди, хоча його вагомий внесок довго замовчувався.
Від Дюшана до Сходу
Колекція, що налічує понад 240 тисяч предметів, вражає своєю широтою та глибиною. Справжньою окрасою є американське мистецтво, особливо твори, пов’язані з Філадельфією. Яскравим прикладом є “Клініка Гросса” Томаса Ікінса (1875), приголомшливо реалістичне зображення хірургічної операції, яке свого часу викликало скандал і було відхилене для виставки на Столітній виставці через свою приголомшливу відвертість.
Музей є справжнім домом для Марселя Дюшана. У ньому зберігається найважливіше зібрання робіт художника-дадаїста за межами Європи, включаючи його загадкові шедеври:
- “Оголена, що спускається сходами, № 2”;
- “Наречена, роздягнена своїми парубками” відома як “Велике скло”. Ця складна, багаторічна інсталяція з олії, свинцевого дроту та пилу на двох скляних панелях, була оголошена автором «остаточно незавершеною» і посідає унікальне місце у світовій історії мистецтва.
Окрім західного мистецтва, музей має винятково сильне Азійське зібрання, що включає цілі архітектурні ансамблі, такі як китайський церемоніальний зал та чайний будиночок. Це дозволяє відвідувачам буквально перенестися в іншу епоху та культуру.
Сходи, що ведуть до Голлівуду
Не можна говорити про цю установу, оминувши її зовнішній, мабуть, найпопулярніший елемент — 72 кам’яні сходинки східного входу. До 1976 року це були просто парадні сходи. Але все змінилося завдяки фільму “Роккі”. Сцена, де боксер-невдаха Роккі Бальбоа підіймається цими сходами під драматичну музику, стала всесвітнім символом рішучості, перемоги та американської мрії.
Цей кінематографічний момент перетворив локацію на глобальну туристичну ікону, відому як “Сходи Роккі”. Сходження цими сходинками стало своєрідним ритуалом для мільйонів туристів, які прагнуть на вершині повторити переможний жест Сталлоне, насолоджуючись панорамою бульвару та міської ратуші. Навіть бронзова статуя Роккі, яка спочатку була лише кінореквізитом, тепер постійно стоїть біля підніжжя, підтверджуючи унікальний зв’язок між високим мистецтвом та попкультурою.
Велике оновлення
У XXI столітті музей розпочав масштабний внутрішній “Основний проєкт”, розроблений знаменитим архітектором Френком Гері. Замість зовнішньої радикальної зміни, характерної для його стилю, Гері сфокусувався на “розблокуванні артерій” старої будівлі.
Проєкт вартістю понад 233 мільйони доларів був спрямований на відновлення історичних просторів, які роками використовувалися як підсобні приміщення, та підвищення доступності. Зокрема, було відкрито Склепінчастий прохід довжиною 640 футів (близько 195 метрів) та створено Форум Вільямса — новий громадський простір, з’єднаний монументальними вигнутими сходами. При цьому Гері з великою повагою ставився до оригінальних матеріалів 1928 року, використовуючи той самий золотисто-бежевий вапняк Касота для нових елементів, підкреслюючи “безшовний” перехід між минулим і сьогоденням.
Музейний комплекс
Музей мистецтв не обмежується лише головною будівлею на пагорбі. Його вплив поширюється на низку додаткових філій, що разом утворюють потужний мистецький комплекс.
- Музей Родена. Розташований неподалік, зберігає найбільшу колекцію робіт скульптора Оґюста Родена за межами Парижа. Його колекцію заповідав місту кіно- та театральний магнат Жюль Мастбаум.
- Будівля Перельмана. Елегантна споруда у стилі Ар Деко, яка функціонує як центр для колекцій графіки, фотографії та сучасного декоративного мистецтва, а також як адміністративний центр.
- Історичні будинки. Управління також поширюється на старовинні маєтки XVIII століття, такі як Маунт-Плезант, що дає змогу демонструвати декоративне мистецтво в його історичному контексті.
Як наслідок, Музей мистецтв Філадельфії залишається динамічним, багатошаровим культурним організмом, який одночасно шанує своє історичне коріння і сміливо дивиться у майбутнє, закріплюючи за собою статус однієї з найважливіших установ світової культури.