Олівець із графітовим стрижнем у дерев’яній обгортці був створений у 1565 році. Проте лише в середині XIX століття на ринку вперше з’явились олівці з гумкою. Завдячуємо ми цій зручності винахіднику Гаймену Л. Ліпману, який народився на Ямайці, а більшу частину життя прожив у Філадельфії. Саме він придумав прикріпити маленький шматочок гумки до олівця, щоб будь-яку помилку можна було одразу виправити. Дізнайтесь більше про історію цього корисного винаходу на iphiladelphia.
З історії розробки та використання олівців
Найдавніший інструмент для письма мав назву стилус. Його виготовили зі свинцю в античні часи. Стилусами широко користувались мешканці Єгипетської та Римської імперії. Звичні нам олівці на ринку з’явились лише у XVI столітті після того, як на півночі Англії були відкриті родовища графіту.
Виявилось, що дуже схожий на вугілля графіт має відмінні від нього властивості. Так, він не горів, але залишав добре видимі сліди на поверхнях. При цьому, на відміну від свинцю, цей матеріал не був отруйним. Тож видобуток графіту почав розвиватись, а олівці стали популярним засобом для письма. Їх зазвичай називають грифельними, але й досі виготовляють саме з графіту.
Перше масове виробництво таких олівців налагодили у 1662 році у німецькому Нюрнберзі. Поступово в Європі почали з’являтись нові компанії, які експортували свою продукцію до США. До початку війни з Англією всі олівці в США були імпортними. Першу власну таку продукцію виготовив у 1812 році столяр зі штату Массачусетс Вільям Монро. Пізніше виробництвом олівців також зайнявся Генрі Девід Торо.
Варто зазначити, що писати олівцями любили такі відомі особистості, як Бенджамін Франклін, Леонардо да Вінчі та Вільям Кларк. Всі вони були поціновувачами олівців та постійно використовували їх у своїй творчій роботі. Проте до патенту Гаймена Л. Ліпмана з Філадельфії ніхто не вигадав прикріпити до олівця гумку й зробити цей інструмент ще зручнішим.
Патент на олівець із гумкою: винахід родом із Філадельфії
Патент на олівець із гумкою філадельфійський винахідник Гаймен Л. Ліпман одержав 30 березня 1858 року. Цей історичний день змінив повсякденність схильних до помилок школярів, креслярів і художників, а також усіх, хто звик користуватись олівцями для письма.
У своїй заявці на одержання патенту винахідник вказав, що розробив новий корисний графітовий олівець з гумкою. Він виготовляв графітовий олівець звичайним способом, але залишав приблизно чверть довжини, в якій робив невеликий паз. У нього розробник вкладав шматочок гумки, закріплюючи її клеєм. Тож гумка залишалась на місці та була придатною для стирання або коригування написаного чи намальованого раніше. При цьому вона не забруднювалась і не губилась, що було дуже зручно.
Цікаво, що попри очевидну користь такої інновації, нові олівці Ліпмана не стали хітом продажів одразу, як з’явились на ринку. Долю цього винаходу, а також його розробника, змінив початок Громадянської війни у 1861 році. Вона спричинила чималий попит на олівці. Військові, промисловці та бюрократи потребували все більше засобів для письма й купували переважно олівці.
Це помітив підприємець Джозеф Рекендорфер і у 1862 році викупив у Ліпмана патент за 100 000 доларів. У перерахунку на сучасні ціни це складає понад 2 мільйони доларів. Винахідник охоче продав патент, але Верховний суд США у 1875 році вирішив, що ця конструкція взагалі не підлягає патентному захисту, оскільки була створена шляхом поєднання вже відомих технологій. Відтоді олівці з гумкою змогли виготовляти всі охочі, а на ринку вони стали звичним явищем.
Загалом олівці Ліпмана стали настільки популярними, що на початку XX століття один з американських священників у проповіді назвав їх символом стійкості американців, які схильні виправляти свої помилки та починати життя спочатку.
Про винахідника олівця з гумкою й не тільки
Що ми знаємо про винахідника олівця з гумкою? Гаймен Л. Ліпман народився в єврейській родині на Ямайці у 1817 році. До США він переїхав у віці 21 року та оселився у Філадельфії. Тут він почав переосмислювати різноманітні предмети повсякденного вжитку та намагатись покращити їх.
Пізніше винахідника навіть називали Томасом Едісоном у канцелярському світі. Крім олівця з гумкою, він розробив багато інновацій, наприклад, конверти з клеєм на задньому клапані. Він заснував власну компанію та став першим виробником таких конвертів США. Його проста ідея значно полегшила заклеювання конвертів та стала надзвичайно популярною.
Також Гаймен Л. Ліпман розробив метод скріплення паперів за допомогою петельки. Тож він випередив винахід степлера на два десятиліття. Він був першим, хто почав виготовляти та продавати чисті листівки у США. Це відбулось у 1873 році. Та, мабуть, найбільшим внеском Гаймена Л. Ліпмана у канцелярський світ стали саме олівці з гумкою. Цей винахід не лише прославив його, а й допоміг заробити чималі статки. Ось так спостережливість і нестандартне мислення стали запорукою успіху там, де, здавалося б, важко вигадати щось нове.