Кожному відоме поняття “сухий закон”, однак жителі сучасної Філадельфії не зможуть достеменно зрозуміти, що означають ці слова у контексті щоденного життя. Це можна осмислити лише як опис історичного явища. Алкогольні напої – це не проблема для сучасних жителів міста та бізнесменів. Будь-який ліцензований магазин, який має право виставляти на прилавки таку продукцію, торгує алкоголем щодня та отримує досить великий прибуток. Але у період з 1920 року по 1933 рік все це було під жорсткою забороною для всіх. Однак цей 13 річний прецедент не змінив факт того, що алкогольний бізнес продовжував процвітати, розвиватись, набирати оберти та розширювати свої незаконні масштаби по всій Філадельфії. Далі на iphiladelphia.
Введення закону та його чинність
Здавалось, що 1918 рік був полегшенням. Перша світова війна лише послабила свої смертельні ланцюги, і на горизонті більше не буде жодних проблем. Однак для жителів Філадельфії, а також й інших міст по всій Америці, очікував сюрприз, до якого ніхто не був готовий. Але найстрашнішим стало те, що відомості про тривалість цього періоду не повідомляли й він міг залишитись у життях кожного назавжди.
Початок довгої 13 річної історії розпочався навіть раніше, а саме у 1919 році. Стартом цього періоду стало прийняття Вісімнадцятої поправки. Це призвело до того, що виробництво, транспортування та продаж алкоголю став повністю під грифом “заборонено”. Ніхто навіть не міг отримати дозвіл або найменше послаблення для розповсюдження хмільних напоїв. Фактично, у жителів Філадельфії хотіли забрати річ, яка могла допомогти розслабитись морально у тяжкі моменти. Хоча зловживати цим, звичайно, не варто було. Однак після настання будь-якої заборони зазвичай виникає велике бажання зробити все навпаки — згадайте лише легенду про Адама та Єву.
І попри те, що Вісімнадцята поправка була прийнята у 1919 році, вона набула чинності лише наступного року. Тому за офіційними даними, які відомі більшій кількості жителів Філадельфії, період “сухого закону” тривав з 1920 року по 1933 рік.
Але яка ж доля була у мешканців міста, і яка ситуація склалася з алкоголем? Можна впевнено стверджувати, що Філадельфія отримала репутацію, яка повністю конкурувала зі станом “сухого закону” в Чикаго, Детройті та Нью-Йорку. А ті, своєю чергою, були наймасштабнішим осередком розповсюдження алкоголю по всій Америці.
Також варто зазначити, що Філадельфія стала не лише конкурентом у дистрибуції хмільного напою, а й одним з головних міст куди його доставляли. І все це тому, що наша Батьківщина була в списку центральних портів для нелегального алкоголю.
Причина введення “сухого закону”
Всі ці чинні, на той момент, заборони не відповідали на питання “чому?”. Все сталось завдяки думці деяких представників, які вважали, що алкоголь став причиною морального розбещення мешканців Америки, і Філадельфії у тому числі.
Такі особистості були запеклими прихильниками чистого уряду та життя в цілому. Вони почали вірити та поширювати у маси думку, що повна ліквідація салунів, барів, магазинів, тобто кожного представника, який розповсюджував хмільні напої, призведе до очищення духу людства. Завдяки відмові на вулицях повинно було стати спокійно, поліція не мала б стільки арештів щодня, жителі б не боялись темноти, адже там може ховатись якийсь злочинець. І це призвело б до зміцнення морального духу. Однак така думка була звичайним маренням.
Нова епоха у Філадельфії започаткувалась, по факту, фанатиками, які вірили у прогресивність та ефективність таких реформ. Однак вони не зауважили, що контроль над суспільством створить лише негативну реакцію та спроби знайти вихід із даної ситуації, і аж ніяк не підкоритись бажанню влади. Таким чином заборона не лише зміцнила дух населення, а навпаки створила нові та досить масштабні проблеми, які захопили кожен закуток країни.
Алкоголь у підпіллі
Ситуація з алкоголем ставала дедалі складнішою, і треба було якнайшвидше знаходити вихід з такого складного становища для бізнесменів. Адже, будемо чесними, хмільні напої завжди приносили величезні прибутки. У жодного підприємця не виникало й краплі бажання позбутись своїх статків та подальшого доходу.
Ті, хто хотів залишитись в алкогольному бізнесі, прийняли рішення піти у підпілля. Це означало, що вони ставали бізнесменами поза законом. Проте криміналом та порушенням було не лише розповсюдження спиртних напоїв, а й також їх споживання. Попри те, що закон був ухвалений і набрав чинності, кількість салунів та барів у Філадельфії лише зросла, проте вони функціонували нелегально. Кожен такий заклад, як можна зрозуміти, сприяв швидкому розвитку чорного ринку.
Місто-порушник “сухого закону”
Не варто дивуватись тому, що під час введення нових, тим паче жорстких законів, люди починають вчиняти бунт. Така поведінка може проявлятись як на загал, так і тихо, поміж своїх.
Філадельфія стала однією з тих, хто порушував закон не виносячи свої правопорушення у маси. Але навіть при тотальній секретності майже кожен житель міста знав про існування чорного ринку, де можна було придбати алкоголь. І Філадельфія згодом опинилась у топі порушників “сухого закону”. Завдяки продуманій стратегії алкогольний бізнес процвітав, що дозволяло жителям купляти без проблем собі хмільні напої.
Але продаж вимагав також виготовляти цю продукцію. Через це кожен порушник “сухого закону” мав знаходити вихід із цієї ситуації. Це призвело до того, що Філадельфія довгий час посідала провідне місце у пивоварінні по всій країні. Деякі пивоварні перейшли на легшу продукцію, яка називалась “майже пиво”. Схема виробництва полягала у створенні солодкого напою, де вміст алкоголю складав менше ніж 0,5%. Однак підпільна діяльність не залишалась непомітною. Поліція міста запідозрила незаконні справи та влаштовувала викривальні штурми.
Хоча будь-яка діяльність, яка пов’язана з алкоголем, була незаконною за такими справами мала стояти або хоча б підтримувати влада. Що й було, адже над розповсюдженням хмільних напоїв працювали люди безпосередньо пов’язані з управлінням, наприклад, з міської ради або державні службовці. Така діяльність впливала на отримання частки від прибутку, яка йшла безпосередньо від продажу алкоголю у кишеню чиновників. Цей обіг коштів розпочався вже у 1920 році й тривав до самого завершення “сухого закону”.
Подальша доля
У перші роки введення “сухого закону” алкогольні бізнесмени часто спостерігали за арештами та рейдами. Однак це їх не зупиняло продовжувати збагачуватись у цей період. І сталось так, що вони майже не відчували на собі наслідків своєї незаконної діяльності зі сторони влади. Наприклад, у 1925 році під гніт попало близько 10 тисяч осіб за звинуваченням в утриманні пивних, і лише сотня з них отримала покарання більше за невеликий штраф. Тому велика частина порушників, якщо не всі, не відчували жодного страху за можливість покарання.
Через те, що заклади та виробництва не хотіли виходити з бізнесу та банкрутувати, вони почали використовувати неякісний спирт, або просто не знали як із ним потрібно поводитись. Адже за словами місцевого коронера, на його стіл щоденно потрапляли люди, які померли у наслідок отруєння алкоголем. На його думку, напій неправильно дистилювали. Однак навіть така велика смертність не зупиняла розповсюдженню. Активне вживання алкоголю, попри “сухий закон”, навпаки збільшувало виробництво.
Враховуючи наявність чорного ринку та надходження коштів бізнесменам в обхід економіці країни, уряд втратив мільйони, якщо не мільярди доларів від податків, які могли йти з продажу. І в кінцевому результаті у 1933 році Вісімнадцята поправка припинила свою чинність, що означало й скасовування “сухого закону”. А сталось це після прийняття Двадцятої поправки, яка скасувала дію попередньої.
Можливо, введення “сухого закону” передбачувало покращення стану суспільства на різних рівнях. Однак це все призвело лише до тотального криміналу та просадки економіки на цілих 13 років.