Роздивляючись щоденно величні архітектури Філадельфії, неусвідомлено виникає цікавість щодо їх творців. У цій статті буде описане життя та роботи архітектора Бенджаміна Генрі Латроба. Він народився поза територією Америки, однак його вклад у культуру та красу Філадельфії, й багатьох інших міст, не можна оцінити. Роботи цієї людини досі приносять естетичне задоволення не лише професіоналам, а й звичайним поціновувачам прекрасного. Далі на iphiladelphia.net.
Родина та роль нащадків у історії
Майбутній відомий англо-американський архітектор народився 1 травня 1764 року у поселенні Фулнек, Англія. Американське коріння він отримав від матері, яка пізніше прищепила йому додаткову любов до цієї країни. Мати Латроба, Анна Маргарета Антес, народилась в Американській колонії Пенсильванії. Однак від своїх батьків та отримала ще німецькі й голландські коріння. Проте на території своєї Батьківщини вона не залишилась. Її батько був заможним землевласником і вважав, що донька повинна покинути свій дім і здобути освіту в Англії, де та пізніше познайомиться зі своїм чоловіком і залишиться назавжди.
Батько Бенджаміна, преподобний Бенджамін Латроб, був лідером Моравської церкви. Також чоловік дав своєму сину ще один пагонок коріння, а саме французьке. Латроб старший мав багато друзів, які входили в ешелони вищого суспільства країни. Він просував у маси ідею, що освіта дуже важлива, а також вченість та цінності обміну знань.
Родина мала ще одного сина, який пізніше став моравським лідером та музичним композитором, і його звали Крістіан Ігнатій Латроб. Однак брати стали не єдиними відомими особистостями у родині. Оскільки діти, онуки, а також племінник майбутнього архітектора вибились нагору по кар’єрній драбині.
Один син, Бенджамін Латроб II, обрав продовжити шлях батька та працював інженером-будівельником. Той у 1827 році приєднався до роботи на новоствореній залізниці Балтимора та Огайо. А пізніше спроєктував для неї найдовший і найскладніший міст, який звели на початковому маршруті.
Інший син, Джон Хазлхерст Боневал Латроб, став не менш впливовою у суспільстві особою. Він був відомим громадським лідером, юристом, письменником, істориком, а іноді працював як архітектор. Однак на цих досягненнях він не зупинився і продовжував розвиватись. Джон згодом став комісаром з питань парків Балтимора, штат Меріленд. Він доклав свої сили й став співзасновником місцевого зоопарку.
Один з онуків вирішив підтримати та продовжити сімейну діяльність в архітектурній сфері. А інший підняв свою професійну планку, що призвело до отримання посади мера Балтимора цілих сім разів. Також він вирішив ушанувати пам’ять родини й назвав на її честь парки на півдні Балтимора та у Новому Орлеані.
Навчання Латроба
Пристрасть Латроба до створення чогось гарного проявилось ще в юному віці. Бувши ще малюком, він малював пейзажі та будинки. Коли хлопцю виповнилось 12 років його відправили навчатись до Моравської школи. Через це Латробу довелось переїхати до Сілезії, що біля кордону Саксонії та Польщі.
У 18 років Латроб вже сам вирішив, що він хоче подивитись різні країни. Його першою зупинкою стала Німеччина, де хлопець подорожував декілька місяців. Пізніше він зробив вибір на користь пруської армії, до лав якої майбутній архітектор вступив.
Однак Латроб не забув про бажання подорожувати. Він назвав свою пригоду “Велике турне”, яке охоплювало різні континенти. У цій подорожі Латроб завітав до східної Саксонії, Парижу, Італії тощо. І завдяки побаченому пізніше сформується його особливе архітектурне бачення.
Багато подорожуючи Латроб не лише задовольнив свою цікавість, а й отримав знання. Адже відвідавши стільки країн він зміг опанувати: німецьку, французьку, давньогрецьку та сучасну грецьку мови. Пізніше архітектор поповнив свій багаж знань ще й латиною. Однак тими мовами він володів не так досконало, як італійською та іспанською. На найменшому мовному щаблі опинився іврит.
Повернення на Батьківщину та початок кар’єри
Латроб направив свій шлях додому, і вже у 1784 році він повернувся до Англії. На Батьківщині чоловік почав працювати над своїм навчанням для подальшого професійного розвитку. Тому того ж року Бенджамін став учнем Джона Смітона, який прославився завдяки маяку Еддістоуна, що був ним спроєктований. У 1787 році Латроб влаштувався на роботу в офіс до неокласичного архітектора, в якого той також отримував певні знання. Завершив свою співпрацю Бенджамін у 1788 році.
Починаючи з 1790-х років Латроб розвивається як професіонал. У 1790 році його назначили на посаду геодезиста державних установ у Лондоні. А вже у 1791 році чоловік пішов ва-банк і заснував власну незалежну приватну практику. Наступного року він отримав своє перше замовлення. Задача полягала у проєктуванні Хаммервуд Лодж. Це можна було офіційно назвати його дебютною самостійною роботою, де архітектор мав можливість показати всі свої здобуті до цього навички.
Спочатку справи йшли доволі добре. У 1793 році він отримав масштабне замовлення на планування покращення річки Блеквотер. Влада хотіла, щоб порт Малдона мав змогу конкурувати з іншими судноплавствами. Робота над проєктом тривала аж до 1795 року. Однак на цьому етапі все і зупинилось, оскільки влада відмовилась схвалювати план Латроба. Пізніше виникли проблеми з отриманням оплати за пророблену роботу. І це призвело до банкрутства.
Еміграція та робота у Філадельфії
Того ж 1795 року Латроб переживає тяжкі часи. Окрім банкрутства, у 1793 році його дружина померла під час пологів. Всі ці несприятливі життєві ситуації доводять архітектора до нервового зриву. Думаючи про кардинальні зміни, Бенджамін приймає рішення емігрувати до Америки.
Подорож була дуже важкою, адже зайняла цілих 4 місяці. Але окрім довгої подорожі корабель страждав від нестачі харчів, що призвело до ситуації наближеної до голодної смерті. Однак Латроб доплив до Норфолка, звідки й почав пошуки себе. У цьому місці він поставив точку, від якої стартував його професійний шлях.
У квітні 1798 року Бенджамін вперше відвідує Філадельфію. Але тоді він не залишається на довго, оскільки місто було не зовсім сприятливим місцем з огляду політики. Така атмосфера не сподобалась Латробу. Проте згодом архітектору дають масштабний проєкт саме у Філадельфії. Замовником виступає Банк Пенсильванії. Ця робота пізніше стала першим прикладом архітектури грецького відродження.
Успішно виконаний проєкт для Філадельфії переконує Латроба заснувати у місті свою практику, яка пізніше допомогла йому розвинути репутацію. Після цього робота почала зʼявлятись доволі швидко. Його найняли для проєктування водогону на Центральній площі. Латроб розробив помпову станцію, також у стилі грецького відродження. І розробив план для Філадельфійського банку.
У місті Латроб вирішив не залишатись, а вирушити на допомогу іншим. Так він опинився у Вашингтоні, де став керівником будівництва Капітолія США. У червні 1812 року робота над спорудою зупинилась через початок війни та банкрутство Першого банку США. Але пізніше, після завершення бойових дій на території, архітектор знову взявся до роботи. Однак він отримав нове завдання — реконструювати Капітолій, який зазнав пошкоджень через війну. Завдяки цьому архітектор мав більше свободи, щоб привести свої ідеї та бачення для оформлення інтерʼєру будівлі.
Останні роки
20 листопада 1817 року Латроб прийняв важке для себе рішення — піти у відставки з поточного місця зайнятості. Проте тоді він ще не знав, що це приведе його до складного періоду. Архітектор зіштовхнувся з труднощами, без великого та прибуткового проєкту. Латроб втратив свої статки й збанкрутував.
Його останньою роботою стало проєктування центральної вежі собору Сент-Луїса. Смерть же прийшла за відомим архітектором у вигляді жовтої гарячки. Сталось це 3 вересня 1820 року. Поховали його біля старшого сина, який пішов із життя трьома роками раніше через таку саму хворобу.