Завдяки філадельфійцю Теофілусу Ван Каннелу ми можемо потрапляти до офісних будівель та торгово-розважальних центрів за допомогою дверей, що обертаються. Патент на цей винахід мешканець міста одержав у 1888 році. Запропонована ним конструкція мала багато переваг, порівняно зі звичайними дверима, адже вона щільно прилягала до корпусу будівлі, працювала безшумно та запобігала потраплянню пилу, дощу чи снігу всередину. Цей винахід суспільство оцінило одразу. Дізнайтесь більше про розробку та конструкцію дверей, що обертаються, на iphiladelphia.
Концепція дверей, що обертаються
Двері, що обертаються, складаються з трьох або чотирьох дверей. Їх закріплюють на центральній осі, що обертається в циліндричній камері. Щоб увійти до будівлі, людина має увійти у проміжок між двома дверима і рухатись до потрібного виходу, слідуючи темпу дверей.
Розробка дверей, що обертаються допомогла знизити тиск, який спричиняв потік повітря зі звичайних дверей у висотних будівлях. Водночас завдяки цій конструкції, велика кількість людей одержала змогу одночасно заходити та виходити з будівель. Ба більше, такі двері є енергоефективними. Вони запобігають протягам, зменшують втрати тепла або охолодження будівлі шляхом утворення ефекту повітряного шлюзу.
Історія винаходу
Вперше у світі патент на обертовий циліндр з дверима одержав у 1881 році Г. Бокгакер з Берліна. Проте ця розробка не набула популярності й не привернула увагу суспільства.
Мода на двері, що обертаються, почалась після того, як 7 серпня 1888 року філадельфієць Теофілус Ван Каннел одержав відповідний патент США. Свою конструкцію автор назвав «штормовими дверима». Креслення у патентній заявці зображало двері з трьома секціями:
- вони були закріплені на центральній осі, від якої розходились по колу,
- двері були обладнані ущільнювачами,
- одна з дверей могла бути закріплена всередині для переміщення довгих предметів.
Автор описував конструкцію як безшумну та таку, що ізолює будівлю від простору вулиць. Завдяки таким дверям до приміщення не проникав би шум, а також пил, дощ, сніг та вітер з вулиці. Цікаво, що Ван Каннел не використовував термін «двері, що обертаються». Ця назва для його винаходу з’явилась пізніше, коли такі двері набули широкого поширення.
У 1899 році дерев’яні двері, що обертаються, вперше у світі встановили в ресторані «Rector’s», що на Таймс-сквер на Мангеттені. Конструкція ставала все більш популярною, а винахідник заснував власну компанію з виробництва таких дверей і здобув визнання. Так, у 1889 році він був нагороджений медаллю «Спадщина Джона Скотта» за внесок у суспільство від філадельфійського Інституту Франкліна. У 2007 році його ввели до Національної зали слави винахідників.
Існує легенда, що нібито Ван Каннел розробив двері, що обертаються, тому що не любив відчиняти звичайні двері перед жінками. Проте жодних свідчень цьому факту немає. Натомість винахід виявився корисним і став невіддільною частиною повсякденного життя людства у XXI столітті.
Конструкція сучасних дверей, що обертаються
У сучасних дверях, що обертаються, є центральна вісь та три або чотири панелі, які називають крилами. Їх діаметр може бути дуже різним, тому у великі двері, що обертаються, легко проходять дитячі коляски та валізи. Іноді внутрішнє коло ділять для зручності на декілька частин. У крилах дверей може бути встановлений скляний корпус, що демонструє відвідувачам рослини, манекени або предмети мистецтва. Загалом крила зазвичай виготовляють зі скла, щоб люди бачили один одного та передбачали дії інших, проходячи через двері.
Двері, що обертаються, можуть бути ручними та автоматичними. У першому випадку вони обертаються за допомогою тих, хто крізь них проходить та штовхає їх уперед. В такі моделі встановлюють регулятори швидкості, щоб запобігти занадто швидкому небезпечному обертанню. В автоматичних моделях використовується електричне живлення вздовж усього периметра дверей або з подачею на центральну вісь. У них також є датчики безпечного руху.
У країнах з правостороннім рухом такі двері зазвичай обертаються проти годинникової стрілки. У країнах з лівостороннім рухом, наприклад у Новій Зеландії та Австралії, вони обертаються за годинниковою стрілкою. У Великій Британії трапляються обидва варіанти. Напрямок обертання визначає механізм регулятора руху дверей або орієнтація щітки ущільнювача.
Варто зазначити, що особливо корисною ця конструкція стала для хмарочосів. Річ у тім, що звичайні двері у них провокують так званий «ефект димоходу». При їх відкритті повітря на високій швидкості всмоктується всередину, а потім викидається через вентиляційні отвори. Можливий також і зворотний процес. Це робить вхід та вихід із будівлі доволі неприємним. Двері, що обертаються, запобігають цьому ефекту, адже вони не пропускають повітря зсередини та створюють безпечну повітряну подушку. Крім того, їх можна складати задля переміщення габаритних предметів.
Тож винахід Теофілуса Ван Каннела з Філадельфії вже понад століття слугує людству та став дійсно корисним і важливим.